Десять заповідей для батьків

● Не вчіть дітей того, чого ви самі не знаєте. Для правильного виховання дитини необхідно знати її вікові й індивідуальні особливості.● Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша ціль – виховувати людину для життя серед людей.● Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.● Не ігноруйте дитину. Дитина має бути впевненою у власних силах. З упевненої дитини виростає відповідальна людина.● Будьте терплячими. Ваша нетерпіння – ознака слабкості, демонстрація невпевненості в собі.● Будьте послідовними у своїх вимогах. Пам’ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил; спокійним тоном спілкування; не поспіхом, а послідовністю.● Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина навчалася і здобувала новий досвід у спокійному темпі. Дозволяйте дитині відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона сама вчиться розпоряджатися собою.● Ніколи не говоріть дитині: «Роби так, як я сказала (сказав)!». Замініть цю форму вимоги на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це принесе тобі користь тощо». Дитина має звикати до того, що діяти потрібно не за наказом, а тому, що це правильно і необхідно.● Не порівнюйте свою дитину з іншими. Звертайте увагу на те, що виходить у дитини краще, а не те, що вдається їй гірше.● Ніколи не говоріть дитині, що у вас немає часу. Для дитини це означає: «У мене немає часу тебе любити».

Перший раз в перший класПам’ятка для батьків майбутніх першокласників

Шановні батьки!Через декілька місяців у ваших родинах відбудуться зміни. Ваші сини та доньки стануть старшими — стануть першокласниками.Усі члени родини звикатимуть до нового режиму дня, нового статусу «учня», нових умов навчання та виховання, шкільних обов’язків і вимог. Процес адаптації до школи може тривати від декількох тижнів до кількох місяців. Діти по-різному проходять цей період, але абсолютно всім їм потрібні ваша допомога, любов і підтримка.
Готовність дитини до школи:Для успішної адаптації дитини до школи важливе значення має рівень її шкільної зрілості, або готовності до школи.
Фізична готовність:Фізична готовність полягає в досягненні дитиною достатнього рівня фізичної зрілості для навчального процесу.Важливими є рівень розвитку дрібної моторики, зорово-рухова координація, загальний фізичний розвиток дитини та її здатність витримувати навчальне навантаження.
Інтелектуальна готовність:Інтелектуальна готовність передбачає наявність у дитини певного запасу знань про навколишній світ.Дитина дошкільного віку повинна мати елементарні уявлення про навколишню дійсність, простір і час, живу та неживу природу, уміти спостерігати, порівнювати, робити прості висновки.Водночас останні місяці дошкільного віку не варто перетворювати на посилену підготовку до першого класу лише тому, що хтось із дітей знайомих уже читає, розв’язує приклади чи вільно розмовляє іноземною мовою.Найважливіше — щоб дитина йшла до школи з бажанням пізнавати нове.
Мотиваційна готовність:Дошкільник має хотіти навчатися, очікувати від школи нових знань та цікавих відкриттів.Важливо, щоб бажання навчатися було пов’язане не лише з винагородою від дорослих, а з внутрішньою цікавістю дитини, її прагненням дізнаватися нове та ставати самостійнішою.
Соціально-комунікативна готовність:Велике значення має вміння дитини налагоджувати контакт з однолітками, поступатися та захищати власні інтереси, дотримуватися загальних правил і водночас відстоювати власну думку.Соціально-комунікативна готовність полягає у здатності дитини будувати взаємини з однокласниками та дорослими, зокрема вчителем; спілкуватися, слухати, не перебиваючи, вибачатися й приймати вибачення, співчувати іншим.
Емоційно-вольова готовність:Емоційно-вольова зрілість проявляється в тому, наскільки дитина вміє регулювати власну поведінку, контролювати емоції та виконувати не лише те, що їй подобається, а й те, що необхідно зробити.
Як підтримати майбутнього першокласника?Ваша дитина прийде до школи навчатися, а під час навчання не все одразу виходитиме.Кожен має право на помилку, а тим паче дитина. Підтримуйте майбутнього першокласника в його бажанні досягати успіху.У кожній справі знаходьте те, за що можна похвалити дитину. Емоційна підтримка та щира похвала допомагають дитині повірити у власні сили, підвищують мотивацію до навчання та сприяють розвитку її здібностей.Навчання — нелегка справа. Вступ до школи істотно змінює життя дитини, але він не повинен забирати радість від гри.На уроках у школі, як і на заняттях у дитячому садку, використовуються ігрові елементи. Для першокласника, як і для будь-якої дитини, важливо мати достатньо часу для гри.
Що варто робити разом із дитиною?● Читайте разом із дітьми. Обговорюйте прочитане, ставте запитання, просіть дитину висловлювати власну думку.● Учіть спілкуватися з іншими дітьми. Допомагайте дитині знаходити спільну мову з однолітками, домовлятися та розв’язувати конфліктні ситуації.● Малюйте, ліпіть, займайтеся аплікацією. Такі заняття розвивають дрібну моторику, що допоможе дитині легше оволодіти письмом.● Привчайте до самостійності. Чим більше дитина може робити без вашої допомоги, тим упевненіше й доросліше вона себе почуватиме.
Навчіть майбутнього першокласника:● підтримувати порядок у своїх речах;● самостійно складати портфель;● одягатися та роздягатися;● зав’язувати шнурки;● самостійно виконувати прості щоденні справи.
Взаємодія батьків і вчителя:Із вступом дитини до школи в її житті з’явиться ще один авторитетний дорослий — учитель.Підтримуйте зв’язок із ним та співпрацюйте. Важливо, щоб дитина бачила: батьки та вчитель не протистоять один одному, а разом допомагають їй навчатися, розвиватися та долати труднощі.Ваша увага та підтримка, позитивне ставлення до школи й учителів, спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможуть дитині адаптуватися до навчання.
На завершення:І закінчити хочеться словами великого педагога В. О. Сухомлинського:«Школа не повинна вносити різкого перелому в життя дітей. Нехай, ставши учнем, дитина продовжує робити сьогодні те, що робила вчора, нехай нове з’являється в її житті поступово і не приголомшує її лавиною вражень».
Шановні батьки!Ваша дитина - унікальна людина!Пам’ятайте про це завжди!
Батькам молодших школярів:Роль сім’ї у вихованні дитиниВідомо, що сім’я — той основний осередок, де відбувається формування особистості дитини.Вплив родини на дитину є домінуючим, унікальним, а багато в чому й незамінним. У сім’ї особистість формується в природних умовах.Вихователями і вчителями тут є найближчі та найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким довіряє.Відомий педагог В. О. Сухомлинський стверджував:«У сім’ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини — культурної особистості. Сім’я — це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави». (В. Сухомлинський, «Батьківська педагогіка».)Помиляються ті батьки, які вважають, що, віддавши дитину до школи у 6–7 років, до кінця навчання отримають навчену й виховану молоду людину, не докладаючи до цього жодних зусиль.
Спілкування та спільна діяльність:Дуже добре, коли вимоги вчителя щодо навчання та виховання дитини збігаються з вимогами батьків удома. Тоді дитині легше орієнтуватися у правилах і вимогах.Батьки впливають на дітей передусім власною особистістю. Недаремно народна мудрість стверджує: «Який батько, такий син».Особисті якості батьків впливають на дітей не механічно, а через безпосереднє спілкування та спільну діяльність.Водночас у спілкуванні батьків і дітей часто виникають серйозні проблеми.Наприклад, на запитання «На які теми ви найчастіше розмовляєте зі своєю дитиною?» частина батьків не відповіла зовсім, а інші відповідали нечітко: «про все», «на різні теми».Такі результати можуть свідчити про недостатню кількість змістовних тем для спілкування між батьками та дітьми.Щодо спільної діяльності батьків і дітей, то часто вона не виходить за межі домашньої праці та побутових справ.Але спільна діяльність може бути значно різноманітнішою: разом можна добирати прислів’я до певної теми, читати